Напруга зростає — як розвиватимуться економічні відносини між Україною та Польщею, — Пєхота

Польсько-українські відносини переживають кризу, пов’язану з блокадою кордону, відсутністю постійного діалогу, російським демпінгом та дезінформацією. Якими є наслідки цієї кризи? Що можна протиставити? Наскільки складними будуть переговори України про вступ до ЄС?

Про все це — в інтерв’ю журналістки Новини.LIVE у Варшаві Альбіни Трубенкової з Яцеком Пєхотою, президентом Польсько-української господарчої Палати та колишнім міністром економіки Польщі.

— Пане Яцеку, господарча Палата об’єднує майже 500 компаній. Кілька років тому їх було 200. Про що це свідчить?

— Це є результатом величезного інтересу до України. Розпочинається процес відбудови України, у якому польські компанії беруть участь. Вони прагнуть добре підготуватися до часу, коли процес відбудови досягне великих масштабів — після перемоги України.

У Польщі зростає кількість українських компаній: зареєстровано понад 30 000 фірм з українським капіталом та 48 000 ФОП. Частина з них приєднується до Палати, бо розуміє, що варто діяти разом.

Ми представляємо підприємців в усіх складних питаннях, зокрема й щодо блокади польсько-українського кордону. Вже 25 листопада минулого року ми зайняли дуже жорстку позицію і заявили, що блокада кордону має такий же ефект, як і блокада українських портів. Це діє на користь російському агресору.

— З якими питаннями бізнес звертається до вас зараз? 

— Абсолютна більшість проблем стосується перевезень через кордон. Підприємці шукають перевізників, які можуть доставити продукцію в Україну та з України в таких екстремальних умовах.

Консультуються, як вирішити питання з перевезеннями на ринок ЄС. Усе популярнішими напрямками з України до ЄС стають Румунія, Угорщина, ці країни бачать перспективу бізнесу перевезень. Натомість Польща втрачає довіру як країна, що не здатна забезпечити безпечний перетин кордону. 

Ми також допомагаємо українським підприємцям безпосередньо у Польщі. Організовуємо серію конференцій, вебінарів щодо реєстрації, податкової системи, проживання. Надаємо висновки до проєктів законодавчих змін, які стосуються розширення прав на проживання та ведення бізнесу.

— Ви сказали, що Польща втрачає довіру як транзитна країна. Це стосується лише українських компаній?

— Це стосується всіх. Коли Росія заблокувала українські порти, Польща стала головним транспортним хабом для України. Через нас йшли перевезення з усього Європейського Союзу в Україну і навпаки — український експорт на ринок ЄС. Від блокади програють усі.

Українська економіка втрачає, бо не може вчасно отримати сировину, комплектуючі, продукцію, не може вчасно експортувати або доставити в Європу товари. Скасовуються контракти, розриваються договори.

Втрачає польська економіка, адже ми маємо великий профіцит у торгівлі з Україною на 2023 рік. Понад 11 млрд євро — це польський експорт до України. Понад 4 мільярди євро — експорт з України до нашої країни, тобто Польща постачає на понад 7 млрд євро більше продукції.  

Якщо ми перекриваємо кордон, блокуються ці потоки, торгівля, що спричиняє збитки економіці. Одразу маємо негативні наслідки. А довгострокові — якраз втрата довіри до Польщі як до надійної країни для транзиту. 

— Польські виробники сирів вже заявили, що можуть взагалі втратити український ринок, зараз багато їхньої продукції йде до України. Йдеться про ризик для окремих галузей, чи всього польського імпорту в Україну?

— Проблема є значно ширшою, тому що в самому сільськогосподарському секторі Україна має позитивне торговельне сальдо. Але й наші аграрії експортували до України майже на мільярд євро: польські молочні продукти, сири, а також засоби для вирощування сільськогосподарських культур і добрива. А основна частина нашого експорту — товари з високим ступенем переробки: це машини, обладнання, металургійна та хімічна промисловість. 

Якщо ми не даємо гарантії вчасного постачання, українські замовники мають право шукати інших постачальників, змінювати напрямки поставок та партнерів, що вже відбувається.

Таким гучним випадком був контракт на 15 млн євро, який польська макаронна компанія мала укласти з українським постачальником, але не було змоги гарантувати своєчасність поставок. Український замовник обрав іншого постачальника, не з Польщі. 

— Що можна зробити в цій ситуації на рівні підприємців, на рівні суспільства та на рівні держави?  

— Підприємці повинні голосно говорити політикам про ці несприятливі економічні умови, тому що політики не завжди їх розуміють. Політики керуються миттєвими ефектами виборчої кампанії, боротьбою за електорат, а підприємці — це теж електорат, безумовно, не такий численний, як фермери, але саме вони забезпечують, в першу чергу, дохід до бюджету.

Українська сторона вже краще розуміє наші проблеми. Досі ми стикалися з таким ставленням: "Ми воюємо, захищаємо вас, ми маємо право". Але світ не такий простий. Політики в кожній країні повинні рахуватися зі своїм виборцем, з інтересами своєї економіки, треба шукати компроміс.

Важливо, щоб політики спілкувалися не через ЗМІ чи публічні виклики й запрошення на кордони.

Треба, щоб канали інформації, обміну думками, пошуку рішень ставали більш продуктивними. І це потихеньку відбувається. З українського боку заступник міністра Тарас Качка, відповідальний за ці торговельні переговори, оголосив, що Україна готова піти на тимчасові зміни з точки зору доступу до ринку ЄС, і готова погодитися на обмеження ввезення цукру, яєць і м'яса птиці.

Польсько-українська міжурядова комісія з питань співробітництва повинна обговорювати всі складні питання на постійній основі, вирішувати їх у тиші за столом переговорів. На жаль, майже вісім років ця комісія практично не працювала. Не вистачало реальної, конкретної розмови про проблеми, які можна було попередити.

Усе, що сьогодні відбувається в економіці, можна було передбачити. Задовго до війни, враховуючи український потенціал, і на початку війни, тодішня опозиція в Польщі зазначала, що потік українського зерна може призвести до напруженості.

Але тодішній віцепрем’єр-міністр Польщі Ярослав Качинський запевняв, що загрози немає. А попередній міністр сільського господарства РП закликав польських фермерів не продавати своє зерно, бо воно подорожчає. Однак збіжжя не подорожчало. І сьогодні аграрії мають склади, завантажені зерном вище стелі.

Серед країн ЄС тільки в Польщі є кілька мільйонів тонн надлишків зерна. В Європейському Союзі загалом накопичилось 36 мільйонів тонн надлишків. Склади повинні бути порожніми до нового врожаю. Маємо докласти зусиль, щоб ЄС підтримав експорт надлишків до країн поза ринком Євросоюзу.

Україна завдяки своїм зусиллям у Середземномор'ї розблокувала зернові коридори. Польща досі має заборону на імпорт пшениці, ріпаку, кукурудзи, соняшнику з України. Тож не українське зерно сьогодні є причиною проблем наших фермерів. Маємо справу з наслідками помилок попередньої влади Польщі.

— Згідно зі статистичними даними, у 2023 році на польський ринок потрапило вдвічі менше українського зерна, ніж у 2022 році.

— Так, у 2023 році в травні була введена заборона на ввезення українського збіжжя до Польщі. І цей обсяг різко впав. Але склади в Польщі вже були переповнені. 

Тим часом Росія використовує дешеве зерно, маючи дешевий газ, азотні добрива. Вона свідомо демпінгує на світових ринках. І також продає зерно, вкрадене в Україні. Росія свідомо б'є по Україні й Польщі, по наших фермерах. І саме там треба шукати причини і ворога, а не в Україні та українських фермерах.

Ціни на зерно визначаються не польським ринком чи ринком ЄС, а формуються на світових біржах, де Росія є гравцем. Вона впливає на зниження цін на зернові. І попри те, що українське зерно не надходить до Польщі, ціни падають.

— Я читаю такі портали як kresy.pl, там польський політик і бізнесмен Рафал Меклер каже: "Ми (Польща) не воюємо з Росією", тому, на його думку, російський експорт може йти. Але ж Польща не воює і з Україною. І якраз підігрівається істерія, мовляв, нехай йде зерно і якась ще продукція з Росії, Білорусі, ми цього не бачимо, а з України — ні. Наскільки свідомо розпалюють такі настрої серед фермерів?

— Польща фактично перебуває у стані гібридної війни з Росією. Саме з Росії йде безліч фейкових новин, неправдивої інформації про Україну. Це все поширюється в соціальних мережах, породжує міфи.

Не можна сказати, що ми не воюємо з Росією. Формально — ні. Але росіяни дуже ефективно діють у медійній сфері, щодня навіть нам до Палати підприємці надсилають безліч змонтованих відео, фейків. Ми просимо перевіряти джерела інформації.

Такий приклад з нещодавньої статті на одному з порталів, під заголовком: "Польські бджолярі обурені, що мед з України заливає Польщу". Проте стаття розповідає про імпорт меду взагалі. Всередині публікації один польський бджоляр говорить про те, що нібито український мед "заливає" Польщу. Той польський пасічник має чотири власні вулики і водночас працює на компанію, яка імпортує мед з Китаю.

Насправді ж саме з Китаю надходить до Польщі 36% меду, а Україна експортує тільки 24%. На жаль, Україна, про яку публікують багато негативної інформації, стала "хлопчиком для биття", на якого можна покласти провину практично за все. Дезінформація падає на благодатний ґрунт, поширюється, викликає негативні емоції та ще більше напруження.

— Напруга у польському суспільстві зростає. Навіть громадяни, які не є фермерами, просто починають ображати українців.  

— На жаль, емоції навколо протестів фермерів даються взнаки. Усе це висвітлюється в ЗМІ і сприяє таким настроям. Серед наших підприємців негативних настроїв немає. Весь наш цикл конференцій, зусилля у ЗМІ спрямовані на те, щоб протидіяти таким настроям. І навпаки, ми маємо інформацію з України про кампанії проти польських продуктів, про те, що не варто купувати польське, що Польща нібито дуже шкодить і тому подібне.

В інтересах одної професійної групи — фермерів — ми ризикуємо знищити величезний капітал, який створили в польсько-українських відносинах, підтримуючи Україну, приймаючи українських біженців. Сподіваюсь, наші уряди швидко знайдуть рішення. Дуже розраховую на міжурядову комісію та зустріч урядів 28 березня.

Нехай фермери протестують перед міністерствами, офісами, але не блокують кордон, який є транспортним коридором, що забезпечує воюючу країну. Ця блокада в інтересах Кремля. І коли фермери кажуть, що вони не шкодять Україні, пропускають гуманітарну та військову допомогу, то це нісенітниця!

Майже 2,5 тисячі вантажівок на кордоні — це поставки українському бізнесу, суспільству, економіці. Фермери не перевіряють своїх колег по аграрному сектору, хто з них має проросійські симпатії, не можуть гарантувати, що інформація про військовий вантаж не буде негайно надіслана росіянам. Це питання безпеки держави Україна. 

— Як пояснити українському суспільству, чому фермери блокують кордон? В Україні багато хто не розуміє, що відбувається. 

— Протестує конкретна професійна група. Фермери не становлять більшості в Польщі. Вони, дійсно, опинилися в складних умовах: мають кредити і не можуть продати своє зерно. Це співпало з новою аграрною політикою Європейського Союзу — "Зеленим курсом", що накладає жорсткі зобов'язання, збільшує собівартість сільськогосподарського виробництва в ЄС.

На жаль, брак знань і дослухання до всіляких ніби простих рецептів і простих рішень призводить до того, що протест відбувається саме так, а не інакше. Однак потроху протестувальники починають усвідомлювати наслідки ситуації, що склалася в польсько-українських відносинах. Ситуація заспокоюватиметься. Ми почнемо відновлювати наші відносини.

— "Зелений курс" формувався за часів канцлера Ангели Меркель, що привело до різних негативних наслідків. Наприклад, ця стратегія сприяла тому, що ЄС став залежним від російського газу. Зараз почалися протести фермерів в усьому ЄС. Може Євросоюзу треба взагалі переглянути пріоритети?

— Усе підлягає оновленню. "Зелений курс" розроблявся, коли не було війни, не було відкриття ринку ЄС для української продукції, не було потреби допомагати Україні в такому обсязі. Треба зробити висновки з цього досвіду і щодо шляху України до повноправного членства в Європейському Союзі. Закликаємо до діалогу з Україною, на рівні експертів.

Тобто війна, з одного боку, спричинила зростання проукраїнських настроїв у Європейському Союзі, прагнення до інтеграції, до прийняття України до ЄС, а, з іншого боку, вона зірвала нормальний інтеграційний процес. 

Приміром, від підписання угоди про асоціацію в 1992 році Польща 12 років вела переговори про умови свого вступу, щороку знижувалися бар'єри в торгівлі, в русі капіталу.

Коли ми вели переговори про вступ до Європейського Союзу, дуже боялися, що іноземний капітал скупить наші фермерські господарства, землю у селян. Домовилися про п'ятирічний перехідний період у торгівлі землею. Через три роки його продовжили. Загалом на вісім років був призупинений вільний рух капіталу.

За це ми заплатили перехідним періодом у свободі пересування людей на території ЄС, бо в Західній Європі профспілки боялися дешевої робочої сили з Польщі. У мирних умовах євроінтеграція є тривалим процесом. Він постійно оновлюється. А війна все змінила, заплутала.

Польща змарнувала останні два роки, практично не поліпшила умови транзиту. Не почали інвестувати в агропорт у Гданську, попри політичні заяви. Ми не розширили потужності для зберігання та переробки сільгосппродукції.

А це міг би бути шанс, наприклад, для польських виробників макаронів за наявності дешевшого зерна з України. Ми могли би продавати вироби з борошна, макарони, продукти переробки з українського зерна. Саме на цьому збіжжі турки побудували свою макаронну потужність, загрожуючи конкуренцією Італії в Європі.

— Загалом сільське господарство в ЄС є надзвичайно дотаційним. Це проблема не лише Польщі, будемо відверті. 

— Так, сільськогосподарська політика є однією з найбільших статей витрат бюджету ЄС. Але ця проблема не буде вирішена до виборів до Європейського парламенту.

— Якщо екстраполювати досвід вступу Польщі до Євросоюзу, як Україні не наступати на ті ж самі граблі?  

— Процес вступу має бути розтягнутий у часі. Допуск польської аграрної продукції на ринок ЄС також визначався зобов'язаннями, дотриманням технічних умов, процедур. 

Сьогодні негайний вступ України до Євросоюзу викликав би революцію. Ми це бачимо на прикладі відкриття доступу до ринку ЄС у зв’язку з війною. Україна, якщо не змінювати внутрішню політику Євросоюзу, не провести реформу всередині ЄС, раптом стала би бенефіціаром Європейського Союзу — найбільшим отримувачем коштів ЄС, і аграрної політики, і політики згуртованості. 

Йдеться, зокрема, про субсидії для найбідніших регіонів (політика згуртованості — одна з ключових політик ЄС, спрямована на скорочення регіональних диспропорцій та сприяння економічній і соціальній згуртованості між його державами-членами. — Ред.). Ніхто в ЄС сьогодні не погодився б на те, щоб раптово перекинути більшість коштів з євросоюзівського бюджету до найбідніших регіонів однієї країни. 

Тому вступ України до Євросоюзу потрібно співвідносити зі змінами у внутрішній політиці ЄС. Треба домовлятися. Наприклад, про питання сільськогосподарських субсидій, лімітів.

— Але Польща була найбільшим бенефіціаром ЄС.

— Так, але не в такому обсязі. Коли я вів переговори про вступ Польщі відносно питань конкуренції, ми мали інформацію від німецьких, австрійських економічних інститутів про те, що Польща доклала величезних зусиль для модернізації своєї економіки, підготовки, імплементації норм ЄС, виконувала зобов'язання перед ЄС.

Так, Польща з бюджету ЄС отримувала великі кошти. Водночас відбувалось розширення спільного ринку, що позитивно відображалось на економіці ЄС — йшлося про 1% зростання ВВП. Це була безпрограшна ситуація. Ми мали більше грошей з бюджету ЄС, а спільнота мала вищі темпи економічного зростання. 

— Зовсім скоро розпочнуться переговори України з країнами ЄС про умови вступу, зокрема з Польщею. Чого очікувати Україні?

— Європейська комісія на цьому етапі координує позицію країн-членів. Це дуже складний процес після розширення ЄС. І тут є надія, що ми закінчимо суперечку щодо зерна.

Польща як найближча до України держава повинна бути лідером, який веде ці переговори. Ми зацікавлені у хороших відносинах, діємо спільно з Брюсселем. Це нова якість польської політики.

— Ну, і наостанок, яку допомогу від Польсько-української господарчої Палати можуть отримати українські підприємці, які хочуть вийти на польський ринок? 

— Ми допомагаємо в усіх сферах. Це й консалтинг з юридичних питань, консультації щодо доступу до капіталу, пошуку потенційних партнерів, можливостей для спільних дій з польськими компаніями. Ми створили Український бізнес-центр. Він працює суто для українських підприємців. У нас є консультаційний центр для великих інвестиційних проєктів. Ми не тікаємо від жодної проблеми.