Мобілізація освітян та скорочення ВУЗів, чим обернеться вступна компанія 2024, — депутатка ВР
Поділитися
Чи будуть мобілізовувати здобувачів другої вищої освіти, коли закриють школи із малою кількістю дітей та яким буде новий законопроєкт про дошкільну освіту — в інтерв'ю Новини.LIVE розповіла Юлія Гришина, депутатка Верховної Ради та член комітету освіти.
Якою буде вступна кампанія цього року?
— Особливістю цьогорічної вступної кампанії є те, що ЗНО, до якого ми звикли, фактично працює у спрощеному форматі — це національний мультипредметний тест зі зменшеною кількістю предметів, питань, який складається в один день. Це робиться для максимального дотримання безпекових умов.
Раніше, до війни, під час ЗНО кожен предмет складали в окремий день. Також вступники мали можливість вступати на велику кількість спеціальностей, складаючи вступний іспит.
Наразі на більшість спеціальностей введений єдиний вступний іспит, аби забезпечити кожному нашому абітурієнту можливість вступу в умовах повномасштабного вторгнення. Особливо важливо, коли ми говоримо про прифронтові регіони.
Однак цього року такої можливості у нас не передбачено. Я вже зустрічалася із ректорами університетів прифронтових областей і вони кажуть, що виведені із переліку територій, які відносяться до територій із активними бойовими діями. Це означає, що абітурієнти із цих регіонів повинні складати національний мультипредметний тест і вступати тільки на підставі його результатів.
Друге — додали іспит на вступ у магістратуру. Раніше, після закінчення бакалаврату, достатньо було написати мотиваційного листа і скласти вступний іспит. Зараз цієї можливості немає, абітурієнти мають складати два вступні іспити ЄФВВ і ЄВІ (єдине фахове вступне випробування. - ред.). І це теж дискусійне запитання. Адже одна справа, коли діти, які навчаються у безпечних регіонах, мають більше можливостей для підготовки і можуть скласти ці два тести, а інша — коли регіон прифронтовий. Наприклад, Запоріжжя, де повітряна тривога майже не припиняється.
Скласти іспит там може бути проблематично.
Тому так, маємо дбати про якість освіти, щоби на магістерку потрапляли підготовлені люди, але я думаю, під час війни повинна бути інша політика. Маємо дбати про те, щоб кожен абітурієнт міг вступити у заклад освіти.
Наступна проблема — діти з ТОТ, які є героями на сьогодні. Бо наприклад, коли починаються онлайн заняття, батьки чергують біля будинку, аби ніхто не зайшов. Їх там контролюють і перевіряють (мається на увазі окупанти. - ред.).
От вони хочуть вступити у магістратуру і не отримують такої можливості, бо вступні іспити мають складати на підконтрольній частині України. Я вважаю таку політику неправильною і вже надіслала відповідні запити на адресу різних міністрів.
Як будуть складати іспити у регіонах, які піддаються постійним ракетним та дроновим атакам?
— Для цього був введений НМТ, і в правилах прийому було передбачено: ті, хто не мають можливості його складання, мають право вступу, навіть хай дистанційно, у будь-який університет країни. Це було єдине правильне рішення, яке забезпечувало можливість нашим абітурієнтам, де би вони не знаходилися, вступити в український університет. І те, що наразі її обмежили, я з цим не згодна.
Ситуація дуже складна і коли ти сидиш в кабінеті Міністерства освіти і більш-менш захищеному Києві, мабуть складно зрозуміти, як навчатися у Запоріжжі, скласти мультипредметний тест і вступити в університет. Не всі можуть це зробити, поки війна. Вже після неї ми все повернемо, і ЗНО, і всі решту введень, які були до повномасштабної.
НМТ планують ввести також при вступі до вищих мистецьких закладів і це викликало бурхливу дискусію у суспільстві.
— Майже щодня спілкуюся із керівником спілки мистецьких закладів по цьому питанню. До війни теж враховувався результат ЗНО, але більше значення мав результат творчого конкурсу. Адже мистецька освіта — це таланти і завжди точилася дискусія, як зробити відбір до мистецьких закладів освіти більш якісним.
З початком війни було відмінена необхідність НМТ і діти почали вступати тільки за результатами творчого конкурсу. Ця практика показала позитивні результати. Дійсно важливо, щоби здобувачами вищої освіти були підготовлені діти, які знають історію України, українську мову. Але європейський досвід говорить про те, що майже ніде немає додаткових іспитів при вступі у мистецькі заклади. Єдине, що це творчий конкурс і ми маємо знаходити талановитих дітей, щоб розвивати їх далі.
Тому поки у нас війна — однозначно це потрібно змінювати, а вже далі проаналізувати досвід попередніх років, що дійсно важливіше при вступі у мистецькі заклади освіти.
Чи можуть відмінити заочну освіту, бо вона, мовляв, є радянським рудиментом?
— Справді, заочна освіта сприймається багатьма як радянський рудимент. Загалом у нас є кілька форм навчання — заочна, денна, дистанційна. Заочна форма існує в усьому світі, але наш формат в Україні є дійсно застарілим. Його потрібно змінювати.
У законі про вищу освіту міститься неврегульоване поняття, як саме має відбуватися навчання на заочній формі. Це дає можливість зловживання університетами і робити так, що фактично раз на рік група заїхала, послухала всі лекції і навіть іспити склала, а через 5 років отримала дипломи. В такому випадку якість освіти буде страждати.
Тому формат заочного навчання потрібно змінювати, але не відміняти. На заочній у нас навчається дуже велика кількість українців, в тому числі й військові. Це можливість поєднати основну роботу, виховання дітей, службу в армії із навчанням у вузі. Якщо відмінимо заочну форму — величезна кількість людей втратить можливість здобувати вищу освіту.
МОН робило такі спроби у поданих ними законопроєктах, але позиція комітету і парламенту є незмінною: відміна заочки не на часі. Змінити її — так і ми будемо над цим працювати.
Так само дискусійною виявилася тема скорочення внз в Україні.
— Вже багато років у нас триває еволюційний процес зменшення закладів вищої освіти, адже їх кількість багато років не відповідає потребам нашої країни. Тому так, деякі вузи об'єднуються, проте швидкість цього процесу не відповідає реаліям нинішньої життя.
МОН проводить політику оптимізації, певних змін мережі закладів вищої освіти, але є багато критики того, як це відбувається. Часто самі університети пишуть запити, звертаються, бо не погоджуються із об'єднанням. Але всі ми, і МОН, і комітет освіти, розуміємо, що є університети, які вже ледве дихають. Там немає якості освіти і по них точно треба приймати рішення.
Зараз під час війни прийшов час стратегічно оформити ідею оптимізації. Але процес повинен бути прозорим, аби всім було зрозуміло, за якими критеріями об'єднуються вузи, що ми отримаємо в кінцевому результаті. Це рішення повинно прийматися разом усією спільнотою.
Так, воно складне, бо ніхто ніколи не погодиться на об'єднання, хіба що в університеті вже не буде студентів.
Із 2025 року в Україні планують закрити школи, де навчається менше 45 дітей. Яким буде цей процес?
— Проблема урбанізації — загальна світова проблема і Україна в цьому процесі знаходиться вже багато років. У нас теж є значний відтік населення із сіл, селищ та інших нп, через що стрімко скорочується кількість дітей. І коли в школі навчається 10-15-40 чи навіть 100 дітей різних класів, то про яку якість освіти може йти мова? Часто у таких школах один вчитель може викладати кілька предметів одночасно. Через це пізніше маємо низьку якість освіти із таких шкіл.
Тому протягом багатьох років вони поступово закриваються, а дітей переводять в опорну школу. З інших сіл їх довозять на шкільних автобусах. Це загальносвітова практика, нічого такого тут немає.
Проте загалом процес болючий, бо ж кажуть, якщо в селі немає школи — немає й села. Потрібно розуміти, чому це відбувається. Адже школи у форматі менше 45 дітей, не можуть працювати якісно.
Анонсується також масштабна реформа дитячих садків. Які зміни на них чекають?
— Мені не подобається фраза, але вона звучить часто, що наші садочки схожі на камеру схову дітей. Ми віддаємо туди дітей, щоб вони просто проводили там час. Так, законодавством предбачені певні навчальні програми і тд, але останніми роками настільки мало уваги приділялося дошкільній освіті, інфраструктурі, соціальному забезпеченню вихователів, чим взагалі наповнюється день наших дошкільнят, що садки дійсно перетворилися на камеру схову.
Такого бути не повинно, бо для дитини це є найяскравіший період її розвитку. Зміст дошкільної освіти повинен бути змінений докорінним чином. І ми над цим працюємо.
До другого читання готовий новий революційний законопроєкт про дошкільну освіту. До речі, на сьогодні вона працює ще за законами 1993 року. Тобто останні 30 років нічого не змінюється. Наприклад, різниця у віці моїх дітей 12 років і їх обох вела одна і та ж вихователька.
Систему потрібно змінювати, щоби діти у садках мали систему дошкільної освіти. Так і буде, буде також й інклюзія... До речі, у нас майже немає інклюзивних дитячих садочків, а на жаль, кількість інклюзивних діток, збільшується з кожним роком по всьому світу. Тому дошкільна освіта в Україні теж буде інклюзивною, як і шкільна.
З'являться центри підтримки батьків, бо їм потрібна інформація про те, як розвивати дитину з народження. У кварталах, що забудовуються, біля багатоповерхівок обов'язково будуватимуть дитячий садок.
Це буде зовсім інший світ дошкільної освіти і дай Боже, відповідний законопроект ми приймемо вже найближчим часом.
Перейдемо до теми мобілізації в освіті. Зокрема, чи будуть мобілізовувати аспірантів та здобувачів другої вищої освіти?
— Я завжди стою на захисті системи освіти, але як народний депутат повинна займати державницьку позицію, якби не хотілося всіх захистити і прикрити.
Дійсно з початку війни українці використовують можливість здобуття другої вищої освіти для уникнення мобілізації. Але тут як із заочною формою навчання: кожну проблему слід вирішувати грамотно, попрацювати над нею. Заборонити — це дуже просто, але не завжди розумно.
Наразі здобувачі другої вищої освіти мають відстрочку від мобілізації, але у новому законопроєкті, цієї норми вже немає. Думаю, це питання в такому вигляді і залишиться.
Щодо аспірантів, то колеги із комітету оборони закінчили поблоковий розгляд питань і попередньо прийнято рішення, що аспіранти матимуть відстрочку від мобілізації, незалежно від того, хто за них платить: держава чи вони самостійно. Це рішення не остаточне, але має бути підтриманим.
Чи встигне ВР прийняти законопроєкт про мобілізацію до кінця березня?
— Цей закон нам потрібен. Як ми знаємо, наразі в ЗСУ відбувається аудит військ, хто де залучений, скільки мобілізовано і тд. Це робить керівництво ЗСУ, а ми паралельно працюємо над законопроєктом.
Робимо все, щоб не було порушень Конституції, шукаємо більше шляхів для мотивації людей йти захищати країну, дуже хочеться підняти зарплати. Чи буде він прийнятий до кінця березня, залежить від того, чи встигне пропрацювати його комітет із нацбезпеки.
Коли це буде — ніхто точно не знає, але активна робота триває. Вже вийшли на другу частину, розгляд кожної правки окремо і, думаю, найближчим часом документ піде в зал.
Читайте Новини.LIVE!
