Чим нам допоміг польський трактор з Путіним? 10 аргументів про справжні загрози для України

Відносини України з Польщею у зв’язку з блокадою спільного кордону, протестами тамтешніх фермерів, висипанням зерна і "комісарською" поведінкою нашої влади досягли напруження на межі з божевіллям. Усі звинувачують усіх: поляки українців, українці поляків, при тому, що ніхто нічого не розуміє.

Невідомо, як далеко це все могло завести нас, всіх наївних, якби не польський трактор із плакатом: "Путін! Розберись з Україною і нашою владою!". Фото цього маразму, так вдало зроблене під час цих протестів "Газетою Виборчою", облетіло всі польські та українські медіа. І стало поворотним пунктом у цій історії. Щастя, що воно було. Щиро дякую "Виборчій".

Після цього польське суспільство почало відмежовуватись від таких протестів фермерів, і навіть частина фермерів охолола. Багато хто з моїх польських друзів почав відверто заявляти, писати в соцмережах — мовляв, ми не хочемо мати нічого спільного з цим, ми проти російської агресії і російської пропаганди.

Чому цього не сталося раніше? Одна справа — захищати польського виробника від несправедливої конкуренції, української корупції і схем олігархів. І зовсім інша — грати на боці Росії.

Аргумент 1

Росія завжди буде використовувати будь-яку ситуацію в країнах Європи, щоб знизити підтримку воюючої України. Фермери незадоволені? Перевізники?

Росія має союзників в Європі, наприклад, в Польщі — це ультранаціоналістична партія "Конфедерація", яка й підтримує протести фермерів. А разом з цим роздмухує ворожнечу між Україною та Польщею.

Насправді це Україна була зацікавлена показати, що серед облич протесту фермерів є проросійські сили, які шкодять Польщі. Як? Зібрати дані у правовий спосіб. Зрештою, є ж обмін інформацією між спецслужбами. Та й поділитись публічно не завадило би. Але нам просто пощастило з польським трактором.

Це сталося десь після піврічного конфлікту у двох секторах економіки, який цілком професійними стараннями росіян, з їхнім вмінням пропагандою забивати мізки простому обивателю, грозив перерости у катастрофу — із закритими кордонами, проблемами з постачанням військових та гуманітарних вантажів, ворожого ставлення до українців як нації в Польщі.

Аргумент 2

Ми вже бачимо, як вправно росіяни роздмухують незадоволення в країнах ЄС з будь-якого приводу. Ті ж фермери по всій Європі протестують проти європейського "зеленого курсу". І що з цього витікає?

Популістські, націоналістичні політичні сили в країнах Євросоюзу, що існують на російські гроші, користуються невдоволенням суспільства й отримують все більшу підтримку. (Іронія долі, що "зелений курс" активно просувала Ангела Меркель, дуже дружньо налаштована до Володимира Путіна, але менше з тим).

Таким чином в Європі й з’являється все більше урядів, які не хочуть підтримувати воюючу Україну, до Орбана вже приєднався Фіцо, і є шанси, що ця компанія збільшуватиметься.

Європейський виборець виявився чутливим до російської пропаганди, яка нашіптує йому з усіх соцмереж, а часами й словами псевдоекспертів, консервативних політиків — "це не твоя війна", "через війну ти гірше живеш" і тому подібне. Але далі йде підміна понять: європейців переконують, що це ніби Україна, а не агресорка-Росія, винна у негативних наслідках війни. 

На жаль, ми не працюємо з європейським соціумом, ніяк не пояснюємо європейцям загрози для них самих. Чекаємо, мабуть, що черговий трактор з шокуючими гаслами сам з’явиться, і сам всіх протверезить.

Аргумент 3

Російська пропаганда діє таким чином, що в наступному Європарламенті може виявитись значно менше прихильників підтримки України. Вибори до ЄП відбудуться вже влітку цього року. І ми бачимо, як антиєвроатлантисти все більше здобувають голоси у своїх країнах.

Про що це свідчить? Що й наступне керівництво Єврокомісії, яке обиратиме новий склад Європарламенту, може виявитись занадто поміркованим. 

Ще досить свіжа історія про те, як ЄС намагався узгодити виділення пакету у 50 млрд євро для України, маючи проблему тільки з урядом Угорщини. Рішення офіційного Брюсселю вже восени цього року можуть бути ще більш розтягнутими в часі. Як мінімум. 

У нас є ще чотири місяці, щоб пояснити європейцям, що популісти становлять загрозу для них самих. Як? Шукаймо той самий трактор з Путіним!

Аргумент 4

Україна ось-ось розпочинатиме переговори з кожною державою ЄС про умови вступу до Спільноти (чекаємо на переговорну рамку від Єврокомісії вже наприкінці березня).

Це не питання підтримки під час війни. Йдеться про дуже прагматичні речі — квоти, застереження, заборони, технічні процедури та регламенти, санітарні норми, захист конкуренції. Польща та інші країни східної Європи захищатимуться від українських товарів, а в цьому, як ми бачимо, вони дуже успішні. 

Втім ситуація з польськими фермерами та перевізниками нам продемонструвала, що на європейський ринок не вдасться увійти зі своїми "схемами", демпінгом і корупційними оборудками. 

Чи ми почули цей сигнал на прикладі протестів польських фермерів? Якщо ні, то квоти і заборони стануть ще жорсткішими, ніж були до 2021 року. 

Аргумент 5

З європейськими політиками не можна з’ясовувати стосунки в стилі "стадіон так стадіон". Це не працює, точніше працює навпаки. Уряд Шмигаля приїхав на українсько-польський кордон, бо Зеленський публічно, не за дипломатичними каналами, викликав уряд Польщі на чолі з Туском на таку собі зустріч.

Це виглядало хамовито і трохи комічно, бо наш уряд на тому фото з кордону більше нагадував "домком Швондера", який прийшов до професора з приводу "жилплощаді". Даруйте за порівняння.

Добре, що владі Польщі вистачило здорового глузду на це не відреагувати. Хоча польське суспільство відверто не зрозуміло цих дій української влади. А там, де виникають сумніви, завжди охоче починає орати російський трактор.

Аргумент 6

Коли європейські політики намагаються переконати США терміново надати нам допомогу, не треба хоча б транслювати в інфопростір суперечливі меседжі.

От їде до США важковаговик польської політики Радослав Сікорський, нинішній міністр закордонних справ РП, чоловік Енн Еплбаум, і намагається переконувати конгресменів надати Україні зброю, терміново. Говорить з позиції свого, навіть згадує, що їхній з Енн син є солдатом американської армії, і це питання також безпеки США. 

А що ми? У цей саме час у нас з одного джерела йде інформація про масові постачання до Росії ракет з Північної Кореї, а з іншого — що їх там лише декілька, і жодних великих поставок не було. І це лише один приклад суперечливої комунікації.

Як це було зі звільненням Главкома ЗСУ Залужного — то це неправдиві чутки, то раптом "мудре рішення".

Так, дійсно, західні суспільства втомлюються від війни, але вони нас підтримують. Підтримка зменшується, коли вони не розуміють, про що взагалі йдеться. Від точного донесення меседжів про ситуацію в Україні, ситуацію на фронті надто багато залежить. Не треба хоча б самим створювати простір для маніпуляцій.

Аргумент 7

Неофіційно поляки стверджують, що виявляють багато російських шпигунів на території Польщі, з українськими паспортами. Це непокоїть з багатьох причин: Україна не пояснює, що сама бореться зі шпигунами, виявляє їх, не толерує, обмінюється інформацією з європейськими колегами.

Здавалось б, це зрозуміло за замовчуванням. Але ні. Пересічний поляк не розуміє, він мислить категорією "українці" — як спільнотою. Мовляв, що ж вони хочуть? Так, є провокатори серед польських фермерів, але ж самі українці…

Ми мусимо чітко пояснювати, що розподілення йде не за національними ознаками, а передусім за ознакою ставлення до війни, яку розпочала Росія.

Аргумент 8

Шпигуни в Європі можуть бути й з польськими паспортами? Це очевидно, бо Росія до війни готувалась. До того ж, були зв’язки між польським та російським бізнесом, наприклад, у сфері перевезень.

Щодо протестів фермерів вже польські медіа почали цікавитись "обличчями протестів" і знайшли багато цікавих осіб, які жодного відношення до фермерства не мають.

Наприклад, пан Пьотр Панасюк (так, польський громадянин з українським прізвищем), активний діяч протестів. Балотувався на виборах від "Конфедерації", але не пройшов до парламенту.

Наприклад, 29 лютого останній пост у фб пана Панасюка звучить так:

"Władymir Putin: należy rozpocząć merytoryczną rozmowę na temat ukształtowania się nowego konturu bezpieczeństwa w Eurazji, jesteśmy na to gotowi" (Переклад: Володимир Путін: належить розпочати предметну розмову на тему створення нової конфігурації безпеки в Євразії, ми готові до цього").

Серед попередніх постів — подяка послу Росії в Польщі за те, що нібито росіяни звільнили Польщу від нацизму (Перший Український фронт, якщо що. Ні, пан Панасюк?). 

До речі, з дописів Панасюка та його друзів витікає, що польська влада періодично карає його поплічників за проросійські заклики та дії, а вони намагаються представити себе як "політичних в’язнів" у власній інформаційній бульбашці. Хоча, бульбашка не така вже й мала — у самого лише Панасюка 1,5 тисячі підписників на акаунті в фейсбуці. 

Україна зацікавлена демонструвати публічно "обличчя" цих протестів, їхні справжні цілі та завдання. Замість того, щоб по-дитячому ображатися на всіх поляків.  

Бо тоді поляки ображитимуться на шпигунів та провокаторів з українськими паспортами, а ми на провокаторів з польськими. Тобто, що ми всі успішно й робимо, разом в владою, на користь Кремлю.  

Аргумент 9

Російська пропаганда просуває думку на Заході про нібито неможливість виграти війну у неї, про нібито слабкість України і як наслідок — відсутність сенсу надавати зброю. Це виклик, який лягає в загальну російську пропагандистську кампанію — спочатку отруїти європейський соціум "втомою" від війни, негативними наслідками для економіки, а потім знищити "безнадією та страхом".

Що робити в цій ситуації? Шукати союзників. Абстрагуватися від образ, політичних помст і решти. Діяти прагматично. Як ті ж поляки. З одного боку, вони підтримують своїх фермерів, політики від влади й опозиції жбурляють одне в одного обвинувачення, зокрема і щодо "українського питання"…

Але всі вони (окрім "Конфедерації") підтримують воюючу Україну: Анджей Дуда їде домовлятися з французами, Радослав Сікорський — з американцями, Дональд Туск — з Брюсселем, Єврокомісією. Від них залежить безпека Польщі, Європи. І ось тут у нас всі країни ЄС — союзники, мусимо достукатись до них, до політиків, до суспільств. Не час для образ.  

Аргумент 10

Російський трактор у Польщі показав, що будь-яку ситуацію, провокацію можна докрутити і довести до абсурду. І ця інформаційна війна триватиме ще довго. Тут Росія йде у наступ, використовує всі свої важелі впливу — провокаторів, заздалегідь знайдених чи відправлених до Європи, великі гроші, пропагандистські страшилки.

Росія б’є у найчутливіші місця, щоб посварити українське суспільство з іншими. Тільки росіяни могли придумати висипати українське зерно в Польщі, бо знали — нам болить, це відсилає до трагедії Голодомору.

Українське суспільство проковтнуло гачок, і висипання зерна стало регулярним. Що ми мали робити? Напевно, обурливий допис Кубракова — на який поляки злі — з висипаним зерном не додав конструктиву, бо спрямував гнів українського суспільства не проти провокаторів, а проти польського суспільства. 

Натомість варто було поспілкуватись з польськими урядовцями і вийти зі спільною заявою, що винні будуть знайдені та покарані. Бо солідарність — це про спільні дії, а не про емоції та скандали. Тут йдеться про елементарний здоровий глузд. Проте ми поки що підносимо Росії "інформаційні снаряди".

Ми маємо зрозуміти, що кожна європейська країна захищатиметься від невигідних рішень в економічній сфері (і так само було з Польщею, коли вона була кандидатом на вступ до ЄС), бо Євросоюз — це передусім економічна спільнота.

Але країни ЄС, країни Заходу є нашими союзниками у війні з Росією, мусимо дбати про це партнерство попри проблеми закритих ринків для нашої продукції. На наших очах в Європі формуються нові безпекові союзи, нові реалії, нові пропозиції про можливість охорони наших західних кордонів і вивільнення наших людських ресурсів для фронту. 

Європейці не воюватимуть за нас, але допомагатимуть нам, захищаючи себе, свою власну безпеку. Це наш найголовніший аргумент, все інше не важливо зараз.