Ukraine Focus передасть Україні 50 машин швидкої допомоги — велике інтерв'ю з засновником
Поділитися
До 80-ої річниці висадки союзників у Нормандії, американські волонтери, спільно із українцями в Америці готують місію: везтимуть через всю Європу до України 50 автомобілів швидкої допомоги. Ініціатором цієї місії є "Ukraine Focus", організація, засновником якої є американець Брок Бірман. Вже два роки — з травня 2022 року — пан Бірман проводить місії, мета яких — забезпечення швидкими допомогами прифронтові міста.
Напередодні чергової місії, з нагоди 80-ої річниці висадки союзників у Нормандії, спеціальна кореспондентка Новини.LIVE у США Уляна Бойчук поспілкувалась із Броком Бірманом у Вашингтоні. Про що говорили — читайте далі.
— Містер Бірман, розкажіть нам, будь ласка, більше про Ukraine Focus.
— Ukraine Focus — це про гуманітарну допомогу Україні. До цього наша команда працювала із програмою "Волонтерський корпус швидкої допомоги" та кількома іншими програмами з надання гуманітарної допомоги з самого початку війни. З 1999 року я багато їздив в Україну, навіть не можу згадати, скільки саме разів, але за останні два роки я відвідував Україну 22 рази. Ми проводимо місію приблизно раз на місяць.
Коли почалася війна, я був у Європі. До того часу я постійно говорив про те, що Росія планує вторгнення. Ще в 2017 році, коли я працював помічником адміністратора Бюро з питань Європи та Євразії в USAID, на цю посаду мене призначив президент, я говорив про російську агресію. Тоді я конкретно зазначив, що Росія використовуватиме військову силу в Європі. І люди просто не могли повірити, що в сучасну епоху Росія використовуватиме військове вторгнення таким чином, як вона це зробила.
Але це було зрозуміло ще з Грузії та Молдови, де Росія, як відомо, окупувала частини територій у Грузії та Придністров’я. Я сказав, що Росія використовує будь-які необхідні засоби, щоб повернути те, що, на її думку, є її "славою Радянського Союзу". І я думаю, що ми бачимо, як це відбувається прямо зараз, останні два роки.
У лютому 2022 року я був у Братиславі, подзвонив друзям і сказав: дивіться, нам потрібно зрозуміти, що саме потрібно Україні. Потім через місяць орієнтовно, я відвідав Україну, і провів там тиждень. Це було у час звільнення Бучі. Тоді були перші повідомлення про руйнування, воєнні злочини та звірства, які росіяни вчинили у Бучі.
Коли я повернувся із України вперше, я поспілкувався із деякими своїми друзями. Я також є членом Ротарі Інтернешнл. І тому я спілкувався з кількома ротарійцями. І ми змогли постачати деякі основні продукти харчування та ліки в той час, медичне приладдя. І був один ротарійець, який уже виконував величезну роботу ще до того, як я навіть приїхав в Україну зі Словаччини. Він надсилав вантажівки їжі майже з першого дня. Потім ми оцінили, що було найпотрібніше Україні тоді, і визначили нестачу у машинах швидкої допомоги. Мені постінйо говорили, що "дивись, на передовій не вистачає швидких. Нам може знадобитися багато машин швидкої допомоги"
Я повернувся і почав із того, що просто запитав друзів, чи не допоможуть вони мені купити кілька машин швидкої допомоги. Тоді, в підсумку, ми купили три машини швидкої допомоги. І мій друг із Ротарі Інтернешинал познайомив мене з одним джентльменом на ім’я Георгій Тука, колишнім губернатором Луганської області, а також заступником міністра у справах внутрішньо переміщених осіб. Вже Георгій вперше відвіз мене до Миколаєва. Тоді, 22 травня, ми доставили три санітарні машини. Я ніколи досі не був у зоні бойових дій, і тоді у Миколаєві нас застав обстріл, і це був мій перший досвід обстрілу. Це було шокуюче.
А побачивши тоді вогонь по місту, снаряд потрапив у житловий будинок. А потім я побачив ще один постріл в напрямку маленького села, і він влучив у будинок.
Ми не говоримо про військовий об’єкт. Ми говоримо про цивільні будинким, місця проживання людей… І це дійсно відкрило мені очі. Я думаю, що це одна з причин, чому я повернувся додому і став ще більше допомагати Україні.
Я працюю у Східній Європі 25 років. Я родом з Одеси. За походженням — з Молдови. Я завжди брав участь у програмах США: Агентство міжнародного розвитку, Міжнародний республіканський інститут, або інші організації, які надавали певний вид допомоги Східній Європі. Я дійсно зацікавлений у тому, щоб допомогти цим країнам, які були частиною авторитарного режиму Радянського Союзу, уникнути цієї тиранії та стати частиною демократичного суспільства, частиною західної цивілізації.
Я завжди вважав, що розвиток, з точки зору USAID, — це піднята рука, а не простягнута рука. Ми хочемо, щоб країни, які отримують допомогу від Сполучених Штатів Америки були нашими партнерами. У якийсь момент, ми сподіваємося, що Україна стане поруч з нами, допомагаючи іншим людям.
Я впевнений, що це не за горами, але скажу, що у нас ще багато роботи, перш ніж це станеться.
— Коли ви вперше приїхали в Україну після повномасштабного вторгнення, що вас найбільше вразило з того, що ви побачили?
— Так звана "Концепція нацистів в Україні" була шокуючою. Я маю на увазі, що я дуже добре пам’ятаю, коли я вийшов і запитав, чи є там меморіал тим українцям, які служили у Другій світовій війні.
Це люди, які отримали найвищі військові нагороди за свою мужність і відвагу, борючись у Другій Світовій Війні, і їхня пам’ять знищена. Пам’ятники прострелені кулями та кулеметами. Але це просто риторика. Уся справа в тому, як Путін хоче відтворити Радянський Союз, хоче отримати більше влади, хоче отримати більше ресурсів і контролювати більше території, і не збирається зупинятися на Україні.
Також, очевидно, що він не зупинився на Грузії, не зупинився на Молдові і очевидно, що він вийде за межі України, якщо йому не завадити там.
— Ви не українець, тож чому ви допомагаєте Україні?
— Україна переживає дуже важливий період своєї історії. Коли я згадую свою власну історію та дар свободи, який дав мені мій дідусь, коли він приїхав до США в 1906 році, втікаючи від російської тиранії того часу, я думаю, що ми не можемо знову стояти осторонь і дозволити цьому статися вдруге, втретє, вчетверте.
Бо, якщо озирнутися назад, то була не лише Друга світова війна. Це не перший випадок, коли ми дозволяємо такому типу агресії розвиватись. Я закликав до більш жорсткої відповіді Росії з самого початку війни: потрібно закрити небо, надсилати більше тактичної зброї, підсилювати армію. За винятком посилання наших солдатів, я підтримую все, що Сполучені Штати можуть робити.
Звісно, будемо сподіватися, що до цього ніколи не дійде. Але я справді вірю, що, якщо Путіну дозволять захопити Україну, то в якийсь момент у найближчому майбутньому наші солдати будуть там, воювати із росіянами. Але, щоб відповісти на ваше запитання, я думаю, що є багато спільного між тим часом, коли ми боролися за нашу незалежність, і тим, через що зараз проходить Україна.
І я знаю багато людей, молодих людей, які пішли і були частиною оборони Києва після 24 лютого 2022 року. Їм дали у руки зброю, і вони були готові стати другою лінією оборони позаду професійної армії. Людям дали кулі і сказали — це все, що у нас є, просто наведіть і стріляйте, якщо ворог прорветься через лінію фронту.
Я також знаю не тільки юнаків, але чоловіків і жінок, молодих і старих, які брали участь у обороні Києва. Патріотизм, я вважаю, дуже, дуже важливо визнавати, вони борються за демократію не лише для України, але для нас усіх.
— Можете розповісти детальніше про місію, яку ви плануєте з машинами швидкої допомоги цього року?
— З моменту відколи ми відправили перші три швидкі тоді, у травні 2022, за два роки ця цифра зросла до 171 машини. І це справді була одна з наших основних програм в рамках Ukraine Focus. Цей проєкт справді створено за зразком американської польової служби, яка постачала машини швидкої допомоги у Францію під час Першої світової війни. Це вже не перший випадок, коли Сполучені Штати доставляють машини швидкої допомоги до країн, які цього потребують, як Україна.
Історія надання медичної допомоги країнам, які відмовляються від авторитаризму та потребують допомоги, надзвичайної допомоги, не лише військовим, а й їхнім цивільним, у Сполучених Штатах бере свій початок ще з Першої Світової Війни, коли США доставляли швидкі, ще у 1914 році.
Ми продовжуємо забезпечення машинами швидкої допомоги. І це відбувається зараз, у 80-ту річницю Дня висадки союзникі у Нормандії, яка, на мою думку, є неймовірною віхою, і я думаю, що надто багато американців забувають про те, що певною мірою ми сприймаємо як належне, те, що свобода не є безкоштовною, і що ми повинні пам’ятати тих, хто боролися за це в минулому.
І тому ми вирішили скласти програму, яка привезе щонайменше 50 машин швидкої допомоги з Нормандії в Україну, і ми збираємося почати з пляжів Юти, ми збираємося везти ці машини швидкої допомоги через всю Європу та доставляти їх фактично прямо в Бучу, де відбувалися військові злочини і де ми будуємо лікарню.
А потім ми розподілимо їх до Сил територіальної оборони в нашому партнерстві з урядом України. Вони допомагають нам знайти військові підрозділи, які найбільше потребують саме цих автівок.
— Як ви збирали ці машини швидкої допомоги? Це були пожертви людей чи не тільки?
— Ми купували їх по всьому світу: по всій Європі, в Іспанії, Німеччині, Англії. Ми купували їх у багатьох країнах, включаючи Сполучені Штати. Мені також подарували кілька машин швидкої допомоги, і ми посадили їх на вантажне судно, відправили у Європу, а вже звідти, у день місії, ми везтимемо ці автівки через Європу в Україну.
Важливо зазначити, що наша місія номер один — доставити ці машини швидкої допомоги в Україну, тому що в середньому кожна машина швидкої допомоги рятує близько 250 життів на місяць. І якщо підрахувати скільки врятують життів ці 50 автомобілів, то це щонайменше тисячі життів щороку будуть врятовані лише цими каретами швидкої допомоги.
Але я також вважаю, що нам потрібно пам’ятати, що для перемоги над такою злою авторитарною диктатурою, як Володимир Путін, потрібен альянс. Нам усім потрібно об'єднатися та працювати щоб перемогти Росію.
— Які у вас прогнози щодо війни в Україні?
— Я хотів би сказати вам, що війна закінчиться завтра, якщо ви відступите. Я все ще вважаю, що початкова мета Путіна щодо захоплення України зазнала поразки. Я не думаю, що він колись захопить всю Україну.
Питання в тому — яке майбутнє чекає на Україну? І я вважаю, що це важливе питання, яке має бути вирішене, і я вважаю, що вся Україна має бути цілою зі своїм суверенітетом, чи це Крим, чи Східна Україна, не має значення, вона має бути цілісна.
Це суверенна країна, яка має узгоджені кордони, і їх потрібно поважати. І тому, скільки триватиме війна, я думаю, це питання до Володимира Путіна. Він міг би закінчити війну сьогодні, якби захотів, але він відмовляється це робити.
— Можливо, у вас є якась порада українцям, які прийшли сюди, щоб адвокатувати допомогу від Сполучених Штатів?
— Дякую за це запитання, тому що я вважаю, що це дійсно критично важливе питання. На мій погляд, найважливіше надбання України — це єдність. Україна має залишатися єдиною. Україна, українці, незалежно від того, ліві вони чи праві, республіканці чи демократи, якщо хочете, незалежно від того, чи є ви частиною будь-якої партії в Україні, найсильнішим активом України зараз є її єдність.
І поки вони об’єднані, саме цим вони набиратимуть сили і отримають підтримку міжнародної спільноти.
Читайте Новини.LIVE!
