Два роки не вдома — як живуть українці в Польщі

Польща прийняла українських біженців з перших днів війни. Наразі під тимчасовим захистом країни перебуває майже мільйон українців. Наразі статус тимчасового захисту продовжили лише до червня 2024 року. 

Українці мають змогу отримати в Польщі особистий номер PESEL. Він дає можливість отримувати соціальні виплати, користуватися державними медичними послугами, офіційно працювати та навчатися.

Однак наразі виплати проводяться лише одноразово при вʼїзді в країну — 300 злотих на людину. Також продовжує діяти програма, за якою полякам платять по 40 злотих на день за те, що ті пропонують своє житло українцям.

Про свій особистий досвід проживання в Польщі два роки війни спеціально для Новини.LIVE розповіла журналістка Юлія Войнар.

Два роки не вдома: Юлія Войнар з Польщі

Моє життя, як і всіх українців, перевернулося з ніг на голову 24 лютого 2022 року. День до повномасштабного вторгнення памʼятаю чи не по годинах. Він став для мене точкою неповернення — неповернення до свого звичного життя, яке в мене забрала Росія. 

Саме в той день, 23 лютого 2022-го, я вийшла зі своєї квартири у Києві і так і не повернулася. Поїхала за місто, аби привітати свою бабусю з Днем народження. Це був її останній День народження.

Їхала, як я думала, на один вечір, наступного дня мала повернутися. Необачно не взяла з собою ні паспорта, ні інших документів, ні грошей, ні речей. Бо не вірила, що війна почнеться, хоч і розмови були лише про це. Не вірила, що у сучасному світі, посеред Європи, таке взагалі можливо. 

Памʼятаю вечір напередоні 24 лютого, як сиділи з родиною, памʼятаю слова батька: "Так гарно зараз, а якщо завтра Путін нападе..?"

Вранці в кімнату забігла сестра. Я здивувалась, чому так рано, бо повертатися до столиці я планувала ближче до обіду, тож будити мене було завчасно. "Війна почалася, включи телевізор", — почула я і не повірила. Думала, чергове залякування Росії.

Однак повернення до столиці відклала. Сподівалась, що через пару днів все вирішиться. Ближче до обіду в нашому будинку вже сипалась штукатурка і дрижали вікна від вибухів. Далі були дні і ночі у підвалі та суцільний шок. 

Переїзд до Польщі

Якось подруга написала з Польщі, що зняла квартиру для своїх родичів, і є вільна кімната, запрошувала хоч на пару днів приїхати перевести подих. Довго вагалась, але безсонні ночі вже давались взнаки.

Ще одна подруга з донькою теж збиралася, як ми тоді думали, на тиждень до Польщі, тож вирішили їхати разом евакуаційним автобусом. У мене не було ні паспорта, ні речей, усе залишилось у Києві. На кордоні врятувала "Дія". Памʼятаю довжелезні черги, години очікування, змучених жінок та дітей і думки, що це не може бути правдою. 

Поляки зустріли гостинно — і на кордоні, і у містах було дуже багато волонтерів, облаштовані пункти допомоги, де роздавали їжу і речі першої необхідності. Дні очікування повернення додому перетворилися на тижні, тижні на місяці, місяці на вже майже два роки…

Життя в Польщі

Пригадую ту першу весну не в Україні. Проходила повз квітучі дерева і подумала: "Десь розквітли вишні, життя триває, а в мене досі лютий, в моїй країні війна".

Надзвичайно боляче було дивитися на іноземців, які здавалися такими безтурботними, будували плани, обирали, куди поїдуть у відпустку.

Повертати до життя почала робота. У Варшаві відкрили спільний українсько-польський канал — така собі своєрідна платформа для підтримки українських біженців.

У програмах ми розповідали, як, наприклад, оформити документи, не попастися на гачок шахраїв, як призвичаїтися до тимчасового життя у Польщі. Потім колеги запропонували писати матеріали для Новини.LIVE, і це стало справжньою віддушиною, познайомило з багатьма цікавими людьми.

Також взяла участь у міжнародній програмі для підтримки українських журналістів у Польщі — Media Lifeline Ukraine від Free Press Unlimited. Робимо матеріали для українських ЗМІ. Будучи далеко від дому, допомагаю Україні як можу і чим можу. 

 Надзвичайно сумую за домом, за Києвом, за рідними та друзями. Життя "на валізах", коли щодня очікуєш повернення. Тримає страх і спогади про перші дні повномасштабного вторгнення, сирени і обстріли.

Варшава мені дуже нагадує Київ. Всюди бачу "знайомі" місця — набережна, Поділ. Інколи уявляю, що гуляю не біля Вісли, а біля Дніпра. Ходжу в українські кавʼярні, щоб "побути вдома". Неабияк радію, коли у польській столиці бувають проїздом або у справах мої друзі. 

Умови для біженців в Польщі

За два роки повномасштабного вторгнення ставлення поляків до українців дещо погіршилося. Про це свідчать результати опитування дослідницької компанії IRCenter та дослідження Barometr Polskiego Rynku Pracy від компанії Personnel Service.

Згідно з результатами, дехто з поляків боїться втратити роботу, занепокоєні інфляцією, дехто вважає, що польський уряд робить більше для українців, ніж для них. Такі настрої фахівці пояснюють втомою від затяжної війни в Україні, яку розв'язала Росія. 

Натомість збільшується й кількість українців, які їдуть з Польщі — або в інші країни, або повертаються додому. За даними Євростату, в кінці грудня 2023 року у Польщі проживали 951,4 тис. осіб із тимчасовим захистом, що на 5,3 тисячі людей менше порівняно із листопадом того ж року.

Найчастіше українці переїжджають з Польщі до Німеччини, Нідерландів та Норвегії. Основна причина — низькі зарплати у Польщі та водночас дуже високі ціни на оренду житла. А ще невизначеність.

Тимчасовий прихисток для українців Польща продовжила чи не в останній момент і лише до 30 червня 2024 року, а не до березня 2025-го, як інші країни ЄС, або Велика Британія — до вересня 2026.

Водночас, з 1 січня 2024 року Польща збільшила грошову допомогу українським батькам на дітей — із 500 злотих до 800 злотих (приблизно 4 800 грн та 7 680 грн відповідно) на місяць на кожну дитину до 18 років.  

З 1 січня цього року також зросла мінімальна зарплата в Польщі — до 4 242 злотих брутто (40 723 тис. грн). На нову допомогу можуть розраховувати і люди з інвалідністю — від 600 до 3500 злотих (5 760 грн і 33 600 грн відповідно).

Точну суму визначатимуть на підставі оцінки спеціальної комісії, наскільки людина може самостійно функціонувати у різних сферах життя.