Український військовий розповів про жахіття перебування у тюрмах РФ

24-річний військовослужбовець частини 3033 Андрій Кулько пробув у російському полоні 22 місяці – із квітня 2022 року по січень 24-го. Про жахіття перебування у російських колоніях він розповів Новини.LIVE. 

22 місяці жаху у колоніях РФ

Андрій Кулько розповідає, що разом із побратимами вимушені були здатися у російський полон 12 квітня 2022 року. На той час вони перебували на заводі Ілліча, де у них вже практично нічого не залишилося. Після здачі зброї та бронижилетів військових спершу відправили на місцевий район у Маріуполі – Сартана, опісля – до колонії в Оленівку, а звідти вже до Росії. 

Чоловік чесно зізнається, що триматися у полоні такий довгий час йому допомагала надія на звільнення.

"Якщо у людини забрати надію – вона помирає", — пояснює він. 

Андрій розповідає, що росіяни щодня били його, застосовували електрошокери, чинили психологічний тиск, душили поліетиленовим кульком і навіть натравлювали на українських військових собак.

"Почали заживо гнити ноги"

Із собаками була така історія: відкривалась наша камера, давалась команда "вспишка", це коли кидають гранату, а ми мали лягти на землю і виповзати із камери. В цей час нас били гумовими кийками, електрошокерами і натравлювали на нас собак, які нас кусали", - розповів чоловік. 

За його словами, окрім всього щодня доводилося стояти по 16 годин на ногах. І оскільки медична допомога була дуже поганої якості, у Андрія почали заживо гнити ноги. 

"Все це просто жахливо, але росіянам подобалося це робити з нами. Справді було дуже складно, але ми із побратимами постійно підтримували один одного", — каже він. 

Андрія обміняли під час одного із останніх обмінів. На той час він перебував у колонії республіки Мордовія. Це за 1200 км від України. Каже, що до останнього не вірив, що їде додому.

"Того дня нас забрали із камери і ще встигли побити. Далі посадили на літак і вже по прибуттю ми побачили російських спецпризначенців. Нас посадили в автобус і через якийсь час завиднілися наші прапори, в автобус зайшов військовий ЗСУ і сказав, що ми майже вдома. Навіть не можу вам передати всіх емоцій, які тоді відчув", — розповідає Андрій. 

Наразі чоловік знаходиться на лікуванні та відновленні. Зізнається. Що все ще має проблеми зі сном, тому приймає снодійні та антидепресанти: 

"Я не жаліюсь, а радію, що живий, бо це найголовніше. Переживаю за своїх друзів, які все ще у полоні і про яких взагалі нічого невідомо".